Розуміння програми авіаносців класу Ford: витрати, критика та стратегічні зміни

Програма авіаносців класу Ford була задумана як заміна застарілих авіаносців класу Nimitz, метою якої є слугувати основою військово-морської потужності США. Як наголошує ведучий подкасту Вард Керролл, її розробка стала амбіційним проривом у сфері дизайну та технологій. Цей клас авіаносців інтегрує передові системи, такі як Електромагнітна система запуску літаків (EMALS) та вдосконалені ліфти для озброєння. Ці інновації спрямовані на підвищення оперативної ефективності, безпеки та загальної здатності Військово-морського флоту до проекції сили на глобальному рівні. Однак цей розвиток супроводжувався значними викликами: безпрецедентним перевищенням запланованих витрат, затримками в графіках введення в експлуатацію та посиленням критики з боку як незалежних експертів, так і видатних політичних діячів.

Керролл розпочинає обговорення, посилаючись на останні заяви колишнього президента Дональда Трампа, який неодноразово критикував клас Ford. Ведучий нагадує слухачам, що Трамп має історію критики певних характеристик цього класу авіаносців, найбільш помітно елетромагнітних технологій, таких як EMALS, які замінили традиційні парові катапульти. Посилаючись на промову Трампа на саміті з інновацій у галузі оборони у штаті Пенсильванія, Керролл згадує анекдоти Трампа про його візит на суднобудівний завод та сумніви щодо ефективності електричних систем. Трамп описав розмову з давнім виробником катапульт, який нібито висловив переваги паровим катапультам над електричними, акцентуючи на їхній простоті ремонту та обслуговування. Зі слів Трампа, електричні системи занадто складні та ненадійні, вимагають спеціалізованих навичок для ремонту, що може затримати проведення критичних операцій.

На цьому Трамп не зупинився. Він також розкритикував рішення використовувати магніти для нових ліфтів для озброєння, заявивши, що традиційні гідравлічні системи були б більш надійним і логічним вибором. Він висловив стурбованість щодо надійності магнітів в жорстких експлуатаційних умовах, наголошуючи на потенційних відмовах через вплив води або екстремальних погодних умов. Трамп навіть поставив під питання фундаментальні зміни в дизайні класу Ford, зосередившись на розташуванні мостика капітана та амуніції під критичними зонами, такими як башта містка. За словами Трампа, ці рішення відображають те, що він назвав "помилками здорового глузду" і служать прикладом марнотратства, адже програма перевищила свій початковий бюджет на мільярди доларів.

У подкасті також прозвучали коментарі Дерека Мерфі, віцепрезидента з будівництва нових авіаносців у компанії Huntington Ingalls Industries (HII), який відповів на ці зауваження. Мерфі пояснює, що дизайн класу Ford у своїй основі зосереджений на інтеграції електромагнітних систем. Наприклад, компоненти EMALS розподілені по декількох рівнях корабля, що робить повернення до парових катапульт не тільки непрактичним, але й майже неможливим без повного редизайну суден. За словами Мерфі, процес дизайну та будівництва представляє собою масивну логістичну операцію, яка включає в себе закупівлю матеріалів, детальне проектування та скоординовані операції, такі як складання блоків і виконання "суперліфтів" для складання корабля. Будь-які значні зміни, такі як повернення до парових катапульт або гідравлічних ліфтів, вимагали б значних зусиль та затримок, адже велика частина планування залежить від точних вимог щодо інженерії та матеріалів для цих систем.

Керролл підкреслює цю складність далі, вказуючи на існуючі графіки будівництва Військово-морського флоту, які демонструють значний час, необхідний для доведення авіаносця класу Ford від початкового замовлення до операційної готовності. Наприклад, USS Gerald R. Ford (CVN 78), перший корабель цього класу, потребував приблизно 14 років, щоб перейти від замовлення в 2008 році до початкової готовності восени 2021 року. USS Kennedy (CVN 79) та USS Doris Miller (CVN 81) мають схожі терміни, причому Kennedy має бути поставлений у 2025 році, а Doris Miller планується до приєднання до флоту у 2032 році. Між тим, затримки вже призвели до того, що Enterprise (CVN 80) і Doris Miller дещо зсунули свої графіки.

Керролл також зазначає, що виклики програми ще більше посилюються бюджетними обмеженнями та зростаючим політичним тиском. Запит бюджету на FY2025 виділяє значне фінансування для завершення Kennedy, Enterprise і Doris Miller, водночас затримуючи закупівлю CVN 82 — п’ятого корабля класу Ford. Крім того, жодне фінансування не було виділено на додаткові авіаносці класу Ford після CVN 83, що викликає питання щодо масштабів і структури флоту надважких авіаносців ВМС США в майбутньому. Якщо поточні плани реалізуватимуться без додаткового фінансування, США можуть зіткнутися зі сценарієм у 2040-х роках, коли кількість діючих авіаносців буде зменшена до рівня нижче заявленої потреби ВМС у 11 кораблях, з лише дев’ятьма авіаносцями в експлуатації, більшість з яких будуть класу Ford.

Переходу від класу Nimitz до класу Ford супроводжують додаткові труднощі. З початком списання ранніх авіаносців класу Nimitz, таких як USS Nimitz, у 2026 році ВМС стикається з тимчасовим скороченням свого інвентарю авіаносців до тих пір, поки заміна у вигляді авіаносців класу Ford не буде повністю введена в експлуатацію. Наприклад, списання USS Eisenhower очікується незадовго до того, як Enterprise буде готовий у 2029 році. Ця проблема підкреслює складний баланс, який ВМС повинні підтримувати між списанням застарілих суден і нарощуванням виробничих термінів для нових.

Технологічні інновації в конструкції авіаносців класу Ford

Відставний військовий льотчик-моряк Ворд Керролл висвітлює декілька революційних технологічних інновацій, інтегрованих у авіаносці класу Ford, які розроблені для поліпшення ефективності, безпеки та оперативних можливостей. Основним досягненням є електромагнітна система запуску літаків (EMALS), яка замінює традиційну парову катапульту, що використовувалася для запуску літаків. Керролл пояснює, що перехід на EMALS — це не просто поверхневий модернізаційний крок, а повне переосмислення системи, яке вимагає абсолютно іншої інфраструктури та інженерії. Це нововведення має на меті підвищити точність запуску літаків і зменшити зношення як літаків, так і катапультних систем.

Іншим важливим елементом інновацій є сучасні підйомники озброєння, які призначені для транспортування боєприпасів зі складу на польотну палубу із безпрецедентною швидкістю та безпекою. Керролл розповідає анекдот, який ілюструє важливість удосконалення підйомників, проводячи паралелі з USS Franklin, авіаносцем епохи Другої світової війни, який зазнав катастрофічних пошкоджень, частково через те, що бомби зберігалися на ангарній палубі. Конструкція класу Ford вирішує подібні історичні недоліки, забезпечуючи збереження боєприпасів нижче палуби і можливість їх швидкого переміщення в оперативні зони. Хоча ранні випробування ліфтів супроводжувалися труднощами, ці питання поступово були вирішені, що підтверджується під час останніх розгортань.

Цінність цих інновацій проявилася під час 11-місячного розгортання Ford, яке ВМС назвали історичним та успішним. Авіаносець працював у кількох театрах, включаючи Атлантичний, Середземний, Карибський регіони, Червоне море та Аррабійську затоку. Керролл зазначає вражаючі операційні статистичні дані: авіакрило здійснило тисячі літаковильотів і наростило значну кількість годин польотів, а екіпаж виконав численні операції поповнення запасів у морі. Ці досягнення демонструють потенціал таких технологій, як EMALS, підтримувати операції високої інтенсивності. Водночас Керролл визнає початкові проблеми платформи, такі як часті засмічення туалетів і значна пожежа в пральній кімнаті, яка тимчасово змусила частину екіпажу змінити своє місце проживання. Ці логістичні виклики підкреслили труднощі переходу до передової конструкції авіаносця.

Вартість та критика: Аналіз

Ворд Керролл переходить до фінансових аспектів програми авіаносців класу Ford, пояснюючи, чому вона зіткнулася зі значною критикою. З самого початку перевищення витрат були центральною проблемою. Первісні бюджетні прогнози програми значно перевищені, що викликало дебати в політичних та оборонних колах. Критики стверджують, що деякі нові технології, включаючи EMALS, були надто амбіційними і дорогими порівняно з перевіреними, хоча менш сучасними альтернативами, такими як парові катапульти. Однак Керролл зазначає, що навіть деякі з найзапекліших критиків програми, включаючи колишнього президента Дональда Трампа, як видається, спиралися на застарілу інформацію, висловлюючи критику. Наприклад, під час президентства Дональда Трампа був помітний заклик до повернення до старих парових систем, що, за словами Керролла, було б неможливим через новий дизайн корабля та вимоги до інфраструктури.

Керролл також звертає увагу на ширшу проблему промислових та логістичних обмежень, які відіграли важливу роль у витратах програми та затримках. Huntington Ingalls Industries (HII), єдиний суднобудівник, який наразі здатен виготовляти кораблі, як Ford, стикається з власними викликами, включаючи нестачу робочої сили, яку посилюють затримки контрактів і пандемія COVID-19. Крім того, постачання високо спеціалізованих матеріалів, які можуть займати роки на пошук і виробництво, ще більше подовжує терміни. Керролл підкреслює, що складна природа будівництва авіаносців унеможливлює швидке виправлення виробництва або його масштабування без довгострокових інвестицій у промисловий потенціал. Такий процес може зайняти десятиліття.

Порівнюючи китайський прогрес у розробці передових авіаносців, Керролл звертає увагу на клас Фуцзян, який будується в Китаї. Він зазначає, що попри те, що ці кораблі будуються швидшим темпом і, можливо, за нижчою вартістю, вони не здатні зрівнятися з класом Ford за експлуатаційними можливостями та технологічною досконалістю. Однак включення таких систем, як EMALS, у китайські розробки свідчить про усвідомлення їхньої цінності, навіть якщо деякі американські критики залишаються скептичними щодо їхніх переваг.

Керролл також детально розглядає політичні аспекти дебатів про витрати. Він пояснює, як фінансування між Конгресом і Пентагоном базується на делікатному балансі між забезпеченням адекватних оборонних спроможностей і дотриманням бюджетних обмежень. Законодавці часто мають конкуруючі пріоритети, включаючи залучення робочих місць і ресурсів у свої округи, що може приводити до рішень, більше орієнтованих на локальні економічні міркування, ніж на військову стратегію. Він зазначає, що це не нове явище, приводячи приклади з минулих адміністрацій, де витрати на оборону ставали політичним засобом торгів.

Попри критику, Керролл наголошує, що авіаносці класу Ford проявили витривалість і адаптивність під час їх початкового розгортання. Їхня продуктивність підтвердила низку технологічних інновацій, які спочатку викликали скептицизм і опір. Тим не менш, фінансовий контроль і політичні суперечки залишаються основними перешкодами для довгострокової тривалості програми.

Розгортання і ефективність авіаносців класу Ford

Відставний морський льотчик Ворд Керролл пояснює, що USS Gerald R. Ford нещодавно завершив історичне розгортання, продемонструвавши свої можливості та спростувавши попередній скептицизм щодо програми авіаносців класу Ford. Під час своєї місії авіаносець ефективно вирішував виклики сучасної напівасиметричної війни, доводячи свою корисність у різноманітних операційних театрах, включно з зонами напруги, такими як регіони, на які впливають Іран та Венесуела. Керролл наголошує, що хоча ці країни не становлять такої ж загрози, як Китай чи Росія, їх асиметрична тактика все ж таки вимагає значних можливостей для забезпечення регіональної стабільності. На його думку, авіаносці залишаються ключовими для задоволення потреб бойових командувань, таких як Центральне командування (CENTCOM) і Південне командування (SOUTHCOM).

Одним з основних висновків після розгортання Ford стало підтвердження його здатності виконувати передові військові операції. Керролл зазначає важливість ударних авіаносних груп для операцій, які вимагають постійної готовності в напівасиметричних театрах воєнних дій. Наприклад, він згадує нещодавні операції в Червоному морі, Карибському басейні та на півночі Аравійського моря, усі зони яких через напругу потребують постійної військової присутності. Він порівнює сучасні розгортання з епохою війни у В’єтнамі, вказуючи на відмінності в операційному темпі та доступності портів. На відміну від часів війни у В’єтнамі, коли було більше авіаносців, але з частішими візитами до портів, такі кораблі, як USS Abraham Lincoln і USS George H.W. Bush, нині перебувають у тривалих місіях без значних зупинок, забезпечуючи оперативне покриття у критичних зонах.

Авіаносці класу Ford та їх попередники продемонстрували тривалу здатність генерувати високі норми вильотів та ефективно наносити цільові удари. Керролл підкреслює успіхи в операціях із використанням високоточної зброї, як-от Joint Air-to-Surface Standoff Missiles (JASSMs та JASSM-ERs), і безпілотних літальних апаратів (UAV) великої дальності. Однак він стверджує, що здатність виконувати точкові удари втрачає стратегічну актуальність, якщо стратегія ворога полягає просто у витримуванні тривалих конфліктів, як це було у боях з такими групами, як Талібан. Це підкреслює проблему узгодження тактичного успіху із загальними стратегічними цілями в сучасних театрах війни.

Керролл також обговорює, як утримання персоналу безпосередньо впливає на операції авіаносців. Через те, що деякі розгортання тривають до 11 або 12 місяців, моряки часто залишають службу на середньому етапі своєї кар’єри, що створює серйозні труднощі для підтримки бойової готовності. Він підкреслює, що зовнішні можливості працевлаштування в таких секторах, як авіація та технології, загострюють проблеми ВМС у питанні збереження кваліфікованого персоналу. Керролл застерігає, що нинішня криза утримання матиме наслідки не лише для нинішніх конфліктів, але і для майбутніх воєн.

Випробування перед програмою класу Ford

Керролл розглядає нагальні питання, що стоять перед програмою класу Ford, починаючи із навантаження на ресурси військово-морських сил на тлі зростаючих глобальних зобов’язань. Він пояснює, що ВМС США на даний момент мають 11 авіаносців, але лише кілька з них готові до розгортання в гарячих точках у будь-який момент часу. Для підтримання необхідної глобальної присутності Керролл стверджує, що ВМС потребує як мінімум 15 авіаносців. Однак, беручи до уваги стагнацію фінансування, він попереджає, що запланований флот може скоротитися з часом. До середини 21 століття Керролл прогнозує, що у флоті залишаться лише чотири операційні авіаносці класу Ford, що значно зменшить здатність підтримувати сильну міжнародну присутність.

Він зазначає, що критики часто вважають авіаносці застарілими у час, коли війна все більш спирається на безпілотні системи та розвиваючі військові технології. Однак історія пропонує контраргумент, стверджує Керролл, вказуючи на помилкові оцінки значущості лінкорів та літаків у попередніх десятиліттях. Він вірить, що, так само як ядерна зброя не зробила звичайні збройні сили непотрібними після Другої світової війни, авіаносці продовжуватимуть виконувати критичні функції у стримуванні агресії, стримуванні ворожих режимів та підтриманні глобальної стабільності у найближчому майбутньому.

Утримання персоналу також виступає важливим питанням. Керролл повідомляє, що тривалі розгортання негативно впливають на моральний стан, збільшуючи ймовірність того, що військовослужбовці залишатимуть службу в ВМС для більш стабільних можливостей у приватному секторі. Він наголошує, що старші лідери, такі як представник Конгресу Каган із 2-го округу Вірджинії, помітили цю проблему, недавно виступаючи за покращення підтримки персоналу і інвестиції в інфраструктуру, включаючи військові бази та житло.

Щоб вирішити ці виклики, Керролл знову наголошує на важливості підтримання стійкого розміру флоту та покращення умов життя для військовослужбовців. Він також згадує концепцію доступної масовості, стратегію закупівель, яку рекомендує експерт у питаннях оборони Пако Боніц з The Merge. Ця стратегія спрямована на закупівлю економічно вигідних, масово вироблених систем, які мінімізують навантаження на військовий бюджет, одночасно задовольняючи оперативні потреби. Керролл вважає це необхідним коригуванням для забезпечення того, щоб програма класу Ford продовжувала приносити стратегічну цінність.

Керролл завершує, наголошуючи на необхідності вирішення майбутніх геополітичних викликів, особливо на тлі зростаючих амбіцій таких країн, як Китай. Він згадує потенційну спрямованість Китаю на досягнення військових цілей, таких як захоплення Тайваню, у їхній так званій «вікно Девідсона», яке, можливо, відчиниться найближчим часом. Керролл підкреслює важливість проактивного планування та закупівель для забезпечення військової переваги США. Хоча він визнає, що ВМС доведеться зіткнутися зі значними бюджетними та логістичними викликами, він залишається оптимістичним щодо стратегічних переваг, які пропонують авіаносці класу Ford та загальні можливості американських збройних сил.

Що було сказано і коли

Пункти, зазначені у цій статті, та моменти в записі, де це було сказано. Кожен час нижче відкриває запис у відповідний момент.

• Програма авіаносців класу Ford була задумана як заміна застарілих авіаносців класу Nimitz. 15:13.
• Програма класу Ford інтегрує системи, такі як Електромагнітна система запуску літаків (EMALS) та вдосконалені ліфти для озброєння. 17:17.
• Критики, включаючи колишнього президента Дональда Трампа, ставили під сумнів особливості програми класу Ford. 05:37.
• Трамп критикував електромагнітні технології, зокрема EMALS, у програмі класу Ford. 03:48.
• Трамп описав розмову з давнім виробником катапульт, який висловив перевагу паровим катапультам над електричними. 05:37.
• Трамп критикував використання магнітів для нових ліфтів для озброєння замість гідравлічних систем. 06:25.
• Трамп висловлював занепокоєння стосовно змін у конструкції авіаносців класу Ford, таких як розташування містка капітана. 07:50.
• Програма класу Ford перевищила свій початковий бюджет на мільярди доларів. 05:34.
• Компоненти EMALS розподілені по декількох рівнях корабля. 11:56.
• USS Gerald R. Ford (CVN 78), перший корабель класу Ford, потребував приблизно 14 років, щоб перейти від замовлення у 2008 році до початкової готовності восени 2021 року. 15:35.
• USS Kennedy (CVN 79) має бути поставлений у 2025 році. 15:59.
• USS Doris Miller (CVN 81) планується до приєднання до флоту у 2032 році. 15:59.
• Затримки вже призвели до того, що Enterprise (CVN 80) і Doris Miller трохи змістили свої графіки. 19:39.
• Запит бюджету на FY2025 виділяє значне фінансування для завершення конкретних авіаносців класу Ford, водночас затримуючи закупівлю CVN 82. 15:13.
• Проблеми з фінансуванням можуть знизити кількість діючих авіаносців США нижче заявленої потреби ВМС у 11 кораблях до дев’яти у 2040-х роках. 15:35.
• Ранні авіаносці класу Nimitz, такі як USS Nimitz, почнуть знімати з експлуатації у 2026 році. 17:37.
• USS Eisenhower передбачається списати незадовго до того, як Enterprise буде готовий у 2029 році. 17:54.
• USS Gerald R. Ford провів 11-місячне розгортання, демонструючи свої можливості у таких регіонах, як Атлантичний, Середземний, Карибський басейни, Червоне море та Перська затока. 21:27.
• Авіакрило авіаносця Ford здійснило тисячі літаковильотів під час розгортання. 25:34.
• USS Gerald R. Ford зіткнувся з проблемами, включаючи засмічення туалетів і пожежу в пральній кімнаті під час розгортання. 26:38.
• Програма класу Ford зіткнулася з початковими труднощами з удосконаленими ліфтами для озброєння. 23:42.
• Програма зіткнулася зі значними перевищеннями витрат порівняно з початковими бюджетними прогнозами. 05:23.
• Huntington Ingalls Industries (HII) є єдиним суднобудівником, здатним виробляти авіаносці класу Ford. 17:17.
• HII зіткнувся з проблемами нестачі робочої сили, які посилилися через затримки та пандемію COVID-19. 37:45.
• Керролл зазначив, що клас Фуцзянь у Китаї не зрівняється з класом Ford за експлуатаційними можливостями або технологічною досконалістю. 34:25.
• ВМС експлуатують 11 авіаносців, але Керролл стверджує, що для підтримки глобальної присутності потрібно принаймні 15 авіаносців. 54:01.
• Тривалі розгортання призвели до труднощів з утриманням персоналу у ВМС. 56:27.
• Представник Каган виступив за покращення підтримки та інвестиції в інфраструктуру для персоналу. 53:06.
• Керролл прогнозує, що до середини 21 століття у флоті будуть лише 4 операційні авіаносці класу Ford. 18:44.
• Військові амбіції Китаю, такі як досягнення цілей у межах «вікна Девідсона», створюють виклики, які потребують проактивного планування та закупівель. 1:02:22.