Середньодистанційна ударна кампанія України: націлювання на російські лінії постачання

Середньодистанційні ударні зусилля України є ключовим компонентом її військової стратегії у 2026 році, спрямовані переважно на лінії постачання та операційну інфраструктуру, які підтримують сили російського фронту. Як пояснює Перун, ці удари націлені на об'єкти, розташовані в оперативній глибині, тобто в регіонах між фронтовими позиціями та більш віддаленим стратегічним тилом. Хоча ці удари не такі негайні, як тактичні фронтові атаки, і не настільки критичні, як стратегічні операції великого дальності, середньодистанційна кампанія спрямована на руйнування логістичної основи військового зусилля Росії.

Сутність ударів середньої дальності знаходиться між двома встановленими сферами: тактичними операціями на короткій відстані та стратегічними кампаніями великої дальності. Тактичні удари обмежуються безпосереднім полем бою та його найближчим оточенням, зазвичай на відстані до кількох десятків кілометрів від фронту. Основні завдання на цьому рівні включають знищення ворожого персоналу, броньованих транспортних засобів, бункерів та артилерійських установок. Ключові знаряддя включають FPV-дрони (дрони з видом першої особи), атакуючі боєприпаси типу російських Lancet і Molniya, та артилерію короткої дальності, наприклад, ракети калібру 155 мм з посиленим дальністю.

На противагу цьому, стратегічні операції великої дальності вражають військові й економічні об’єкти Росії глибоко в неконтрольованій території. За словами Перуна, ці атаки здійснюються за допомогою прогресивних засобів, таких як крилаті ракети, балістичні ракети типу Іскандер, і односторонні атакуючі дрони на кшталт іранських Shahed. Цілі часто включають ключові економічні центри, військово-промислові об'єкти та транспортну інфраструктуру. Ці атаки, призначені для створення довгострокового стратегічного тиску, часто використовують важчу та складнішу техніку з дальністю понад тисячу кілометрів.

Елемент кампанії середньої дальності заповнює цей розрив. Перун визначає цілі середньої дальності як такі, що виходять за межі звичайної дальності артилерії (приблизно 50 км), але коротші за дальність стратегічних ракет, часто зосереджуючись на областях у 200-300 кілометрів від фронту. Типові завдання включають оперативні штаби, бази логістики, склади поповнення для гелікоптерів та об’єкти ланцюга постачання, такі як вантажівки, потяги та склади. Інструменти варіюються, включаючи дрони великої дальності та сучасні тактичні озброєння, наприклад, керовані снаряди систем багаторазового запуску ракет (MLRS).

Операційна логіка середньодистанційної ударної стратегії України

Як пояснює Перун, дрони відіграють ключову роль у можливостях України на середній дистанції, демонструючи спектр технологій, які використовуються інноваційно. Ці дрони охоплюють діапазон від менших, економічних фіксованокрилих атакуючих боєприпасів типу Hornet, компактного ефективного дрона, здатного до ударів на відстані до 160 кілометрів від фронту, до більших, важчих систем, адаптованих із ролей довгоздальних атак.

Наприклад, Hornet оснащений автономним розпізнаванням цілей, скромною 5-кілограмовою боєголовкою та ефективними камерами для низького освітлення. Його ефективний фіксованокрилий дизайн дозволяє ощадливий політ, розширюючи операційну дальність. Застосовується за допомогою різних методів, включаючи прості катапульти та системи запуску з ракетною допомогою, ці дрони довели ефективність як "мисливці за вантажівками", із точністю знищуючи логістичні транспортні засоби, такі як вантажівки та потяги.

Щоб підвищити гнучкість і дальність інструментів середньої дальності, Україна експериментувала з креативними модифікаціями. Перун описує одну з таких інновацій: використання висотних повітряних балонів для запуску дронів, економія енергії й розширення їх досяжності до 300 кілометрів за певних обставин. Крім того, йдуть постійні зусилля з розробки систем, здатних атакувати статичні та добре захищені об’єкти, використовуючи дрони із покращеними боєголовками, створюючи паралелі з традиційними військовими можливостями, наприклад, тактичною авіацією.

Такий адаптивний підхід видно в українських модифікаціях більших дронів, початково призначених для довгоздальних місій, які були перепрофільовані для середньої дальності. Дрон FPV-2 є яскравим прикладом. Хоча його попередник, FPV-1, був розроблений для роботи на надзвичайно великих відстанях, FPV-2 оптимізований для дистанцій близько 200 кілометрів і оснащений значно збільшеною потужністю боєголовки: близько 120 кілограмів вибухівки, у порівнянні з 5 кілограмами у Hornet. За аналізом Перуна, це значне збільшення дозволяє FPV-2 атакувати укріплені або високовартісні об'єкти, такі як склади боєприпасів і системи протиповітряної оборони, які не підходять для менших боєприпасів.

Таким стратегічним перепрофілюванням українські сили створили набір можливостей, що доповнює попередні системи, наприклад, HIMARS, які краще підходять для інших типів місій. Атакуючі боєприпаси, такі як Hornet, тепер дозволяють Україні ефективно атакувати рухливі цілі з мінімальними витратами порівняно з більшими або більш складними системами. Крім того, як зазначає Перун, застосування більших дронів із тактичними адаптаціями ще більше розширило здатність України кидати виклик логістичним операціям Росії, створюючи зростаючу загрозу для ланцюгів постачання на двох різних рівнях: для статичних і рухомих цілей.

Основні засоби та тактики

Перун починає цей сегмент з акценту на двоякий підхід, який Україна застосовує в своїй кампанії середньодистанційних ударів: використання як великих дронів з великою дальністю, так і менших тактичних роторових дронів, таких як FPV-2. Ці менші дрони, зокрема безпілотники з видом від першої особи (FPV), зазнали значних технологічних удосконалень з початку війни в 2022 році. Тоді FPV-дрони були примітивними, з дальністю польоту лише кілька кілометрів, але до 2026 року їхня оперативна дальність суттєво збільшилася, досягнувши десятків кілометрів.

Помітним досягненням стало адаптування FPV-дронів для розширення їх функціональності та дальності польоту. Наприклад, Україна розробила дрони-«материнські кораблі» з нерухомим крилом, оснащені терміналами Starlink. Ці великі дрони можуть перевозити й випускати менші FPV-системи поблизу цільових зон, що значно збільшує ударну спроможність середньодистанційної кампанії України. Крім того, використання гібридних конструкцій, таких як роторові дрони, доповнені нерухомими крилами, демонструє, як українські інженери впроваджують інновації для розширення оперативної гнучкості. Перун згадав один із таких дронів із заявленою дальністю польоту 102 кілометри, що є показником винахідливості, яку він з гумором називає «слов'янським військовим інженерним мистецтвом».

Щодо бойового навантаження, Перун відзначає технічний прогрес FPV-2. На відміну від ранньої моделі FPV-1, яка мала більшу дальність польоту — 1400 кілометрів, але менш актуальна для середньодистанційних місій, FPV-2 оптимізована для роботи на відстані до 200 кілометрів від фронту. Крім того, FPV-2 здатна переносити авіаційну бомбу масою 121 кілограм, що приблизно в три рази більше, ніж у попередніх системах. Це робить її особливо ефективною проти укріплених або важливих нерухомих цілей, таких як російські склади боєприпасів або радари протиповітряної оборони, де менше бойове навантаження може бути недосить потужним. Майбутні модифікації, імовірно, дозволять FPV-2 переносити навіть більші боєголовки масою близько 200 кілограмів, хоча при цьому вартість дронів збільшиться, а ризик їх виявлення стане вищим.

Перун пояснює, що FPV-дрони, завдяки їхній невеликій вартості й меншому бойовому навантаженню, ідеально відповідають для ураження м'яких рухомих цілей, таких як вантажівки або навіть частково укріплені інфраструктурні об'єкти. Він порівнює підхід України у своїй кампанії зі застосуванням тактичної авіації для перехоплення ліній постачання під час Другої світової війни. Тоді літаки, такі як P-47 Thunderbolt і Hawker Typhoon, довели свою ефективність, атакуючи транспортні маршрути за ворожими лініями, зокрема річкові баржі, залізничні склади й конвої вантажівок. Аналогічно, сучасні FPV-дрони виконують завдання з дезорганізації російських ліній постачання, зосереджуючи увагу на транспортні мережі та логістичні вузли.

Перун визначає HIMARS і ракети GMLRS як основу початкової спроби України здійснювати середньодистанційні удари, зокрема після їх першого запровадження у 2022 році. Ці системи забезпечили значну можливість для ураження складів боєприпасів супротивника, командних центрів та логістичних вузлів у межах їхнього досяжності до 80 кілометрів. Ранні результати чітко продемонстрували потенціал середньодистанційних атак для зниження темпів артилерійського вогню російських військ. Хоча Росія відреагувала, розосередивши свої склади та перемістивши їх далі від лінії фронту, така адаптація створила затримки та логістичні труднощі.

У ході розвитку конфлікту Україна шукала способи здійснювати удари за межами діапазону GMLRS, особливо для більш гнучких і менш витратних можливостей. Перун зазначає, що розвиток безпілотних авіаційних систем (UAS) із збільшеною дальністю став важливим поворотним моментом. Ці системи дозволили Україні вражати відносно недорогі логістичні транспортні засоби, такі як вантажівки і фургони, що використовуються для підтримки російських операцій, значно зменшуючи їх оперативну здатність. Він підкреслює важливість нововведень таких як підключення через Starlink та автономні системи наведення. Ці технології підвищують стійкість дронів до заходів радіоелектронної боротьби та дозволяють їм залишатися ефективними навіть у разі переривання з'єднання з оператором.

Серед різноманітних тактичних експериментів, використання Україною дронів, модифікованих для запуску некерованих ракет замість реалізації атак шляхом самопідриву, привернуло увагу. Перун зазначає, що хоча ці системи можуть бути оснащені менш потужними боєголовками й мати знижену точність, вони пропонують очевидні переваги: можливість повторного використання та здатність атакувати з безпечнішої дистанції. Такий вид експериментів, хоча поки ще не реалізується в широких масштабах, вказує на постійні зусилля України з удосконалення та диверсифікації своїх можливостей у середньодистанційній ударній кампанії.

Ще одним ключовим елементом, що прискорює ефективність середньодистанційної ударної кампанії України, є ширший стратегічний контекст. Перун визначає «синергію» між операціями України щодо подавлення протиповітряної оборони противника (SEAD) та знищення протиповітряної оборони противника (DEAD) у поєднанні з далекобійними операціями як вирішальний фактор. Ці комбіновані зусилля змушують російські системи оборони розтягувати свої ресурси, охоплюючи цілі аж до Москви, і часто вимагають від Росії відволікати критичні ресурси від середньодистанційних загроз. Такі стратегії полегшують Україні виконання своєї середньодистанційної кампанії.

З організаційної сторони Перун акцентує увагу на цікавому аспекту української стратегії: децентралізованому й фрагментованому підході до використання безпілотників. Різні гілки військових, починаючи від армії та Національної гвардії і до підрозділів воєнної розвідки та СБУ, мають доступ до середньодистанційних ударних дронів. Хоча така структура може здаватися менш координованою порівняно з централізованими системами, вона дозволяє швидко адаптуватися і тестувати різні стратегії. Це сприяє швидкому впровадженню тактик і технологій, які виявляються ефективними під час боїв.

Нарешті, він наголошує на зростаючій увазі до транспортних цілей у межах середньодистанційної кампанії у 2026 році. Хоча традиційні стаціонарні операційні цілі, такі як склади, залишаються основними об'єктами, тепер Україна має засоби, які є водночас доступними за ціною й достатньо численними, щоб впливати на динамічні та, здавалося б, низьковартісні цілі, такі як окремі вантажівки. Хоча ці об'єкти можуть здаватися незначними, їхнє знищення має непропорційно великий вплив на здатність Росії підтримувати свої сили на передовій. За даними одного з українських аналітичних досліджень, до травня 2026 року атаки на російські логістичні транспортні засоби зросли із лише двох випадків у лютому до понад 130 у травні, що підкреслює стрімку ескалацію цієї кампанії.

Перун додає, що ці атаки вже чітко змінили співвідношення втрат у війні. У попередніх фазах удари по російських бронетранспортерах, таких як танки та бронетранспортери, значно переважали над атаками на військові вантажівки. Однак до середини 2026 року на кожний знищений броньований транспорт було втрачено понад три вантажівки. Частково ця зміна пояснюється збільшенням ударів українських безпілотників по логістиці Росії, що змушує противника покладатися на цивільні транспортні засоби, які зазвичай не враховуються в офіційних базах втрат. Ці зміни чітко демонструють, як розширене використання середньодистанційних безпілотних систем змінює динаміку постачання у цьому конфлікті.

Південний наступ та порушення логістики

Перун пояснює, що Росія рано зрозуміла вразливість своєї залежності від залізничної лінії до Криму і намагалася диверсифікувати свою логістику, створюючи нові автомобільні та залізничні сполучення уздовж узбережжя. Незважаючи на те, що південний наступ України у 2023 році не досяг усіх своїх цілей, він став початком стабільної кампанії з зриву російських шляхів постачання на півдні. Відтоді Україна наполегливо атакувала ключову логістичну інфраструктуру невеликими, але систематичними ударами.

Він підкреслює, як ранні дії, такі як удари по російському морському транспорту, задали тон для кампанії. Раніше Росія перевозила великі вантажі безпосередньо до Криму через ключові порти, такі як Севастополь. Однак ранні операції України почали робити ці маршрути дедалі небезпечнішими. Українська атака на російський десантний корабель у порту Бердянськ ще в березні 2022 року стала провісником майбутніх подій. З часом можливості України покращилися завдяки введенню високоточних боєприпасів, таких як ракети Storm Shadow, а також інноваційних озброєнь, таких як морські дрони. Ці розробки призвели до проведення резонансних атак на ключові цілі, включаючи російський десантний корабель, потоплений біля узбережжя Криму у 2024 році.

Кумулятивний ефект ефективних морських ударів став очевидним: не тільки можливості російського морського транспорту були значно обмежені, але й відчутні ризики транспортування постачання морськими шляхами різко зросли. Перун наголошує, що навіть якщо ймовірність втрати судна під час кожного окремого рейсу залишається низькою, висока цінність цих важкозамінних суден робить ризик неприйнятним для багатьох вантажів. Цей розрахунок спричинив помітне зниження російської активності із Севастополя, де на сьогодні морська діяльність значно зменшилася в порівнянні з довоєнними рівнями. На сусідньому Азовському морі дані транспондерів підтверджують, що обсяги судноплавства значно впали у порівнянні зі звичними нормами, ще більше обмежуючи критично важливий шлях постачання для Росії.

Втім, морська логістика Росії не була повністю паралізована. Перун зазначає, що попри значний вплив українських ударів, повністю заблокувати морські шляхи постачання, наприклад, у районі Азовського моря, Україна поки що не має змоги. Українські удари, хоч і завдали серйозної шкоди, поки не можуть повністю ліквідувати транспортні морські маршрути.

Кримський міст: стратегічне вузьке місце

Перун переходить до розгляду ролі залізниці та Кримського мосту в логістичній мережі Росії. Зі збільшенням вразливості північних залізничних маршрутів, що проходять через окуповану територію України, Росія поклалася на Кримський міст як критичну альтернативу. Однак порушення його експлуатації створило логістичні виклики.

Перун згадує атаку України на міст на початку війни. Цей удар завдав значної шкоди, особливо коли паливний залізничний вагон загорівся після вибуху, а заходи з ремонту були лише частковим вирішенням проблеми. Хоча Кримський міст і було знову відкрито, він тепер працює з суттєвими обмеженнями. Росія часто закриває міст під час періодів підвищеного ризику, і ключові військові вантажі, включаючи пальне та боєприпаси, більше не мають дозволу на його перетин. Замість цього ці вантажі змушені використовувати довші, менш захищені маршрути, що збільшує їхню вразливість до українських атак.

З української перспективи, стверджує Перун, поточний стан мосту далекий від ідеального; повне руйнування було б більш вигідним у стратегічному сенсі. Тим не менш, постійна загроза атак накладає операційні обмеження на Росію, оскільки оборонні ресурси, виділені для захисту мосту, неможливо перекинути в інші райони. Також повідомляється, що Україна продовжує завдавати удари по російських військових суднах біля мосту, ще більше підкреслюючи його вразливість.

Стан залізничної та автомобільної інфраструктури

З обмеженням морської логістики та пропускної здатності Кримського мосту, Перун зосереджується на залізничній та автомобільній логістиці Росії через українські території. На тлі постійних українських ударів по тепловозах, станціях та інфраструктурі здатність російських сил швидко ремонтувати та відновлювати ці мережі перевіряється з середини 2025 року. Однак 2026 рік приніс тактичну еволюцію з боку України. Завдяки покращенню можливостей безпілотних літальних апаратів українські сили зараз здійснюють більше ударів по рухомих локомотивах, що відображає зміну фокуса з атак на стаціонарну інфраструктуру.

Посилаючись на дані, Перун згадує 35 геолокованих українських ударів дронів по російських поїздах у період з березня по травень 2026 року, акцентуючи увагу на ключових регіонах, таких як Донецьк, Запоріжжя та Крим. Ці атаки не лише знищили залізничне устаткування, але також тимчасово паралізували рух, додаючи логістичних складнощів для російських операцій.

Переходячи до автомобільної логістики, Перун акцентує увагу на нещодавній спрямованості України на атаки по «незахищених» транспортних засобах, тобто неброньованих автомобілях і вантажівках. За даними Міністерства оборони України, кількість атак на транспортні засоби значно зросла останніми місяцями. Хоча ці цифри можуть включати цивільні транспортні засоби, використані для військових цілей, і тому можуть підлягати перевірці, він зазначає, що заявлені тенденції, такі як подвоєння втрат транспортних засобів у річному обчисленні, важко повністю ігнорувати.

Незважаючи на значне збільшення атак, Перун застерігає від припущення, що українські зусилля щодо перехоплення вичерпають російський парк вантажівок або повністю перервуть його логістичний ланцюг. У Росії є великий резерв цивільних транспортних засобів, до якого можна звернутися в разі необхідності, і навіть якщо виробництво військових вантажівок є недостатнім, залежність країни від її масштабного цивільного сектора вантажного транспорту забезпечує великий потенціал резерву. Більше того, російські виробники можуть потенційно розширити виробництво, а держава могла б придбати комерційні транспортні засоби у зовнішніх постачальників, таких як Китай, якщо виявиться така потреба. Проте, він зазначає, що ці альтернативи супроводжуються своєрідними неефективностями та додатковими витратами.

Адаптація до викликів

Перун деталізує, як кампанія України з середньої відстані опосередковано впливає на російських цивільних логістичних операторів. Він пояснює, що логістика в Криму також має забезпечувати потреби цивільного населення регіону, яке становить понад 2,5 мільйонів осіб, а не лише військові потреби. Проте цивільні транспортні компанії все більше неохоче перетинають спірні регіони через підвищені ризики, тим самим створюючи додатковий тиск на армію, яка змушена брати на себе зобов’язання щодо логістики. Регуляторні заходи, як-от заборона на важкий цивільний автомобільний рух у Херсонській області в немілітарних цілях, теоретично полегшують військовий транспорт, але мають небажані наслідки. Зокрема, вони фактично перетворюють всі вантажівки на основних автострадах у пріоритетні цілі для українських дронів. Така тактика атак на логістику може відбити у цивільних осіб бажання брати участь у логістичних ланцюжках, змушуючи армію взяти на себе все більшу частку цих завдань.

Перун додає, що російські спроби адаптації до ескалації кампанії, такі як використання альтернативних маршрутів та транспортування в нічний час, викликають власні проблеми. Ці підходи підвищують логістичну складність, збільшують час поставок і створюють додаткове навантаження на транспортні засоби, одночасно відкриваючи нові вразливості. Він відзначає, що ці корективи стають витратними по ресурсах, що ілюструється закликами російських військових коментаторів створити мобільні вогневі одиниці та оборонні пости для захисту ключових маршрутів. Однак такі оборонні заходи можуть відволікати значні ресурси та персонал від інших оперативних потреб, а також становити нові ризики, якщо вони стануть передбачуваними точками атаки для українських сил.

Перун доходить висновку, що хоча кампанія України зі середньої відстані не може повністю паралізувати російську логістику, вона і не має цього робити. Створення затримок, неефективностей і підвищення ризиків на ключових маршрутах постачання достатньо для накладання значного тягаря на російський логістичний апарат. У міру того, як Україна продовжує вдосконалювати свої можливості з використання дронів та стратегії атак, логістична життєздатність ключових регіонів, таких як Крим, з часом стикатиметься з дедалі більшими небезпеками.

Перун підкреслює, що встановлення мобільних вогневих одиниць і постів спостереження для захисту російських маршрутів постачання є надзвичайно складним завданням. Ці позиції вимагатимуть значних людських і ресурсних витрат, а навіть у такому випадку вони залишатимуться вразливими до точкових атак. Фіксовані оборонні точки поблизу доріг можуть стати передбачуваними цілями, що робить їх схильними до концентрованих українських ударів. Водночас українські сили вже продемонстрували здатність адаптуватися та змінювати тактику, потенційно переключаючи увагу на альтернативні цілі чи тестуючи слабкі місця російських захисних позицій, коли ті відволікають ресурси в іншому напрямку.

Перун наголошує, що хоча удари середньої дальності самі по собі не здатні повністю зруйнувати російську логістику, вони мають достатній потенціал для послаблення ефективності, створення затримок і змушення Росії йти на складні стратегічні компроміси. Ці удари, у поєднанні з досягненнями України в технологіях управління дронами та вдосконалення тактичних навичок, уже загострюють логістичні проблеми, особливо в таких важливих регіонах, як Крим. На це вказують недавні події в Криму, де продаж бензину для цивільного населення був тимчасово призупинений, а потім відновлений за суворою системою раціонування, що нагадує дефіцит в умовах воєнного часу.

Перун пояснює, що такий тиск на цивільну логістику відкриває ширшу картину системного навантаження, оскільки пріоритет у постачанні постійно віддається військовій логістиці. Зростаюча дальність і кількість українських дронів, за його словами, можуть посилити проблеми в ключових географічних місцях, особливо в районах, які поки що залишаються поза основною увагою ударів. Потенційними майбутніми цілями можуть стати північні маршрути, що ведуть до або з Криму і які досі не піддавалися значним атакам.

На завершення обговорення Перун акцентує увагу на тому, що удари середньої дальності створюють унікальний шар у ширшій кампанії України, поряд із операціями на ближніх і дальніх дистанціях. Їх основна функція полягає у порушенні потоку постачання, що гарантує нерозташування ресурсів на передових позиціях. Це погіршує тиск на російську логістику, який вже виникає через інші ударні кампанії. Перун окреслює два можливі наслідки посиленого фокусу України на зриві ліній постачання: по-перше, це може ускладнити російським силам підтримувати великомасштабні наступальні операції через логістичні проблеми, а по-друге, Україна може скористатися цими послабленими ланцюжками постачання для проведення власних обмежених наступальних операцій.

Згідно з Перуном, навіть інтенсивні оборонні операції споживають значну кількість ресурсів, хоча й меншу, ніж операції наступального характеру. Якщо українські удари здатні достатньо погіршити потік постачання у цих районах, це може залишити російські позиції вразливими до руйнування під час атаки. Більше того, удари середньої дальності сприяють подальшому розпорошенню російських ресурсів. Необхідність захищати розширений діапазон цілей, включаючи дороги, потяги та транспортні засоби, додає роботи російським системам ППО та персоналу, ще більше розтягуючи їх по різних операційних ділянках. Це відволікає ресурси від захисту важливих об'єктів, таких як штаби, склади боєприпасів та важливі політичні місця.

Нарешті, Перун міркує про ширші наслідки для військової логістики, підкреслюючи, що зростаючий радіус дії та ефективність українських дронів фундаментально змінюють розрахунки війни. Зі значно більшою кількістю об'єктів для захисту російські сили опинилися в небезпечному становищі. Якщо українські можливості продовжать розвиватися, цей аспект сучасного ведення війни може стати вирішальним чинником у триваючому конфлікті.

Що було сказано і коли

Тези цієї статті та момент у відеозаписі, коли кожна з них була висловлена. Кожне посилання нижче відкриває запис у відповідний момент.

• Ударні зусилля України на середніх дистанціях у 2026 році головним чином спрямовані на російські лінії постачання та операційну інфраструктуру. 00:59.
• Удари середньої дальності націлені на регіони між фронтовими позиціями та стратегічним тилом. 00:21.
• Удари середньої дальності зосереджені на руйнуванні логістичної основи військового зусилля Росії. 00:44.
• Тактичні удари зазвичай націлені на райони, які знаходяться на відстані кількох десятків кілометрів від фронту. 04:46.
• Стратегічні операції великої дальності охоплюють цілі глибоко в неконтрольованій території, часто понад 1000 кілометрів. 07:08.
• FPV-дрони, Lancet і Molniya як атакуючі боєприпаси використовуються для тактичних ударів. 05:35.
• Крилаті ракети, балістичні ракети типу Іскандер та дрони Shahed застосовуються у стратегічних операціях. 07:29.
• Дрон Hornet може здійснювати удари на відстані до 160 кілометрів від фронту. 13:12.
• Дрон Hornet оснащений автономним розпізнаванням цілей і 5-кілограмовою боєголовкою. 13:12.
• Дрони Hornet запускаються за допомогою катапульт або систем запуску з ракетною допомогою. 13:37.
• Україна експериментувала із запуском дронів за допомогою висотних повітряних балонів, збільшуючи дальність до 300 кілометрів. 15:36.
• Дрон FPV-2 оптимізований для роботи на відстані близько 200 кілометрів і переносить приблизно 120 кілограмів вибухівки. 17:19.
• Дрони FPV-2 дозволяють атакувати укріплені або високовартісні об'єкти, такі як склади боєприпасів. 17:19.
• Адаптація українських дронів дозволяє атакувати рухливі логістичні транспортні засоби, такі як вантажівки та потяги. 37:26.
• HIMARS та ракети GMLRS відіграли вирішальну роль у середньодистанційних ударах України з 2022 року. 20:36.
• Ранні удари HIMARS знизили темпи артилерійського вогню Росії, націлюючись на логістичні вузли в радіусі до 80 кілометрів. 21:10.
• Українські дрони з підключенням через Starlink можуть транспортувати менші FPV-системи поблизу цільових зон. 23:58.
• FPV-дрони еволюціонували з дальності лише кількох кілометрів у 2022 році до десятків кілометрів до 2026 року. 18:46.
• Адаптація дронів включає конструкцію "материнських кораблів" із нерухомим крилом для підвищення операційної ефективності. 18:46.
• Дрон FPV-2 несе 121-кілограмову авіаційну бомбу, що приблизно в три рази більше, ніж у попередніх систем. 17:34.
• Україна атакувала російські логістичні транспортні засоби, заявляючи понад 130 випадків ударів лише у травні 2026 року. 30:01.
• Звіти про втрати російських логістичних транспортних засобів збільшуються щороку, подвоївшись, за даними Міністерства оборони України. 41:48.
• Операції морського транспорту в Севастополі значно скоротилися в порівнянні з довоєнними рівнями. 35:02.
• Дані транспондерів показують зменшення обсягів перевезень у Азовському морі. 35:02.
• Кримський міст працює в обмеженому режимі, і на ньому заборонено транспортувати військові вантажі, такі як пальне і боєприпаси. 38:39.
• Між березнем і травнем 2026 року Україна здійснила 35 геолокованих ударів дронів по російських потягах. 37:26.
• Україна націлюється на «незахищені транспортні засоби», такі як небезпечні вантажівки, що використовуються для логістики. 30:40.
• Адаптації Росії включають використання альтернативних маршрутів і транспорт в нічний час для зниження ризику ударів дронів. 49:49.
• Навчання кваліфікованих операторів дронів і розширення їхнього виробництва займає час для ефективного впровадження в Росії. 56:02.