Принципи проєктування військової сили в Емутопії: Уроки щодо структури військових сил

Вступ до вправи з проєктування збройних сил Емутопії

Перун розпочинає з опису концепції гіпотетичної вправи з проєктування військових сил, покликаної як навчати, так і розважати. Спираючись на реальні приклади невдалих рішень щодо закупівель у військовій сфері, ця вправа використовує вигадану країну Емутопію, щоб підкреслити важливі уроки в структурі військових сил і стратегічному плануванні. Емутопія зображується як багата австралійська острівна держава з природними засобами стримування і стратегічним суперництвом з меншим сусідом — Ківілендом.

Для цієї вправи Перун запросив різноманітних учасників, включаючи військових професіоналів, консультантів приватного сектору, представників уряду та прихильників військово-орієнтованого аналітичного центру, запропонувати закупівлю обладнання для модернізації армії Емутопії. Хоча багато учасників зробили обґрунтовані пропозиції, називаючи бойові машини піхоти (BMP), як-от Ajax, інші схилялися до незвичайного, висуваючи пропозиції від лінкорів до систем орбітального бомбардування.

Роль Перуна в цьому дослідженні полягала не лише в тому, щоб переконливо обґрунтувати кожну пропозицію, а й врахувати логістичні обмеження, економічні рішення та довгострокові стратегічні ризики. Умисна абсурдність деяких пропозицій, таких як Зірка Смерті, балансувалася можливістю розглядати широкі уроки щодо закупівлі та стратегії. У вправі окреслювався акцент вигаданої армії на якості, можливості використання та сумісності з союзниками, водночас сатирично висвітлювалися деякі недоліки реальних рішень у військовій сфері.

Сухопутні сили: від рушниць до роботів

Обговорення сухопутних сил Емутопії починається із суперечливої номінації на новий стандарт для службової зброї країни: американська M7, сучасна бойова гвинтівка з високим тиском у камері та значною початковою швидкістю кулі. Перун зазначає, що на відміну від сучасних зброї Емутопії, які пристосовані до стандарту 5.56 НАТО і які використовуються глобальними союзниками для логістичної зручності, M7 забезпечує більшу дальність і вогневу потужність за рахунок певних витрат. Він підкреслює практичні компроміси, особливо щодо боєприпасів більшого калібру, які обмежують кількість боєзапасу, який солдати можуть носити без суттєвого збільшення ваги.

Наводячи уроки з конфлікту в Україні, Перун зазначає, що надмірна вага може перешкоджати мобільності піхоти під час тривалих операцій без використання транспорту. Військові там часто віддавали перевагу легкому та універсальному спорядженню, а довгобійні загрози здебільшого усувалися за допомогою артилерії, дронів і барражуючих боєприпасів, а не стрілецької зброї. Таким чином, важку M7 важко обґрунтувати, але її було обрано для Емутопії, опираючись на аргументи про необхідність «потужного удару» для протистояння уявним загрозам майбутнього, зокрема броньованим роботизованим бойовим машинам.

Перун докладно описує зростаюче використання безпілотних наземних транспортних засобів (UGV) на сучасних полях битви, особливо для логістики та підтримки фронтових бойових операцій. Хоча нинішні UGV не мають значної броні, майбутні моделі можуть включати кращий захист, що сприятиме обґрунтуванню для гвинтівки, здатної пробивати гіпотетичну броню роботів. Він саркастично зауважує, що критерії закупівлі для Емутопії можуть бути модифіковані на користь M7, підкреслюючи її здатність до боротьби з такими спекулятивними загрозами.

Щодо важкої бронетехніки, пропозиції для закупівлі танків Емутопії були зосереджені на російському Т-14 Армата, незважаючи на добре задокументовані виробничі проблеми та обмежене використання в Україні. Перун пояснює, що цей танк спочатку розглядався як революційна конструкція, але перевищення витрат і стратегічні пріоритети змусили російське військо скоротити свої амбіції. Тим не менш для Емутопії безекіпажна башта танка Т-14 забезпечує зручну аргументацію про пріоритет безпеки екіпажу і ваги для експедицій.

Перун також представляє легші, більш гнучкі альтернативи традиційним бронетранспортним засобам, такі як технічки — імпровізовані бойові машини на базі цивільних пікапів. Беручи приклади з України, де технічки ефективно використовувалися для запуску керованих ракет і перевезення систем протиповітряної оборони, він наголошує на їхній економічній ефективності, адаптованості та доречності для певних бойових ситуацій. Однак він застерігає від залежності від таких транспортних засобів у середовищах з високим ризиком чи в операціях проти повстанців, зазначаючи, що їхня корисність полягає у доповненні важких, краще захищених формацій.

Реконцептуалізація рекрутингу через закупівлі

Особливо нетрадиційною пропозицією від комітету Емутопії була закупівля 100 Lamborghini для військової розвідки. Спочатку розглянувши ідею повторного використання LM002 — минулої спроби Lamborghini створити позашляховик, Перун вирішив використовувати всю абсурдність цієї пропозиції. Рішення передбачало передачу частини цих автомобілів для спеціалізованих розвідувальних завдань у певних випадках, як-от розвідувальні місії на гоночних трасах, із залишком флоту для використання штаб-квартирою.

Втім, Перун зазначає, що справжня цінність цієї пропозиції полягає не у її тактичній доцільності, а у потенціалі для рекрутингу та утримання кадрів. Усвідомлюючи, що військові сили, особливо ті, що базуються на добровольцях, стикаються з викликами в залученні та утриманні персоналу, він стверджує, що дорогі «пільги» на кшталт Lamborghini могли б бути заманливою інструментацією для молодої авдиторії.

Хоча ідея використання Lamborghini на вихідних для підняття бойового духу та рекрутингової роботи може видатися необґрунтованою, Перун пов'язує це з ширшою думкою про важливість сприйняття та стимулів у покращенні набору та залучення. Системи озброєння та транспортні засоби, навіть ті, що мають обмежене практичне застосування на полі бою, також можуть виконувати функції «м'якої сили», формуючи громадську думку та надихаючи відчуття прагнення в потенційних новобранцях.

Воєнно-морські амбіції Емутопії

Перун починає розгляд воєнно-морської складової Емутопії з визнання того факту, що в прагматичному військовому сценарії основна увага, ймовірно, була б зосереджена на захисті морських транспортних шляхів, можливостях протичовнової війни та захисті комерційних операцій. Зазвичай це передбачало б збалансоване використання морських розвідувальних дронів, патрульних суден ближньої зони (OPV), фрегатів і есмінців, оптимізованих для широкого спектру функцій. Проте дизайн Емутопії обирає явно незвичайний шлях, де однією з початкових пропозицій є підводні авіаносці.

Проводячи паралелі з історичними проектами, такими як японський проект підводного човна І-400, Перун зупиняється на викликах адаптації цієї концепції до сучасних військово-морських операцій. Теоретично ця ідея є привабливою, оскільки поєднує стелс та можливості авіаударів. Проте величезні інженерні труднощі та стрімке зростання витрат роблять таке підприємство невідповідним для бюджету Емутопії. Специфікації комітету ще більше ускладнюють ситуацію, пропонуючи використати старий радянський літак Як-141 з вертикальним злетом/посадкою (VTOL) як основну авіаційну платформу для підводного човна. Цей вибір ускладнений застарілістю літака та його статусом «зійшов з виробництва».

Для реалізації більш практичного рішення Перун пропонує переосмислити ідею. Замість традиційного підводного авіаносця Емутопія могла б прийняти концепцію надвеликих безпілотних підводних апаратів (UUV), таких як австралійський Ghost Shark чи американський Orca. Цей підхід набуває дедалі більшої популярності серед світових флотів завдяки своїй доступності, тривалій автономності в дії та гнучкості. Модифікуючи такі UUV для розгортання FPV-дронів з камерою від першої особи або баражуючих боєприпасів, Емутопія могла б запустити рої високоточних ударних платформ, спрямованих на стратегічні берегові об'єкти, такі як засоби протиповітряної оборони та радари. Цей підхід був би економічно ефективним і відповідав би концепції впливу на противника шляхом насичення його асиметричними загрозами, фактично змушуючи переоцінювати ресурси для захисту.

Перун також розглядає масштабованість цієї стратегії. Ці безпілотні системи можуть бути розроблені для масового виробництва в умовах воєнного часу з акцентом на використанні комерційно доступних компонентів, що дозволило б здійснювати швидке розгортання під час кризових ситуацій. Хоча такі системи можуть мати обмежені функції в мирний час, їх цінність у конфліктах високої інтенсивності полягає в здатності порушувати роботу противника та слугувати стратегічним стримуючим фактором.

Проте військово-морські амбіції комітету виходять далеко за рамки цього відносно прагматичного підходу. Намір отримати два авіаносці класу Queen Elizabeth створює значні логістичні та фінансові труднощі для Емутопії. Перун наголошує на тому, що такі судна, хоча й надзвичайно ефективні, потребуватимуть безпрецедентних інвестицій у суднобудівну інфраструктуру, значних операційних витрат і великих екіпажів. Усе це стягнуло б ресурси Емутопійського флоту.

Для реалізації цього бачення Перун пропонує інноваційне рішення — мультінаціональний «спільний» флот авіаносців у партнерстві з Канадою та Великою Британією. В рамках цієї домовленості авіаносці оберталися б між країнами, зменшуючи індивідуальні витрати і максимізуючи стратегічну гнучкість. Хоча управління такими спільними активами поставило б багато політичних і логістичних питань, особливо у кризових ситуаціях, кооперативна модель могла б сприяти утворенню флоту, здатного здійснювати проекцію сили авіаційних платформ у багатьох театрах дій. Важливо зазначити, що Перун визнає, що ця модель може все ж таки відволікати фінансування та ресурси від інших життєво важливих компонентів, таких як ескорти для поверхневих суден.

Найсміливішою військово-морською пропозицією комітету є обладнання Емутопії лінкорами, оснащеними сучасними технологіями. Перун зазначає, що пропонований дизайн — бойовий корабель із лазерами, палубою для польотів, системами вертикального запуску (VLS) і допоміжними засобами — надихається авіаційними крейсерами радянської епохи, такими як клас Київ. Проте модернізація таких кораблів вимагала б значних адаптацій, включаючи заміну громіздких літаків на дрони та інтеграцію направленої енергетичної зброї для захисту. Хоча цей гібридний лінкор теоретично міг би виконувати багато ролей, його величезна вартість і обмежена стратегічна застосовність роблять його спірним доповненням до військово-морської структури.

Зрештою, Перун бачить зібраний військово-морський флот як дослідження крайнощів: концентрацію високотехнологічних можливостей у авіаносцях, лінкорах і підводних дронах ціною відсутності проміжних активів, таких як фрегати й патрульні катери. Хоча такий флот може досягти успіху в коаліційних операціях чи регіональних конфліктах, йому було б складно впоратися з ширшими морськими зобов'язаннями чи конкурувати з великими військово-морськими державами. Цей дисбаланс підкреслює акцент на асиметричних стратегіях, таких як підривний потенціал сучасних UUV, над традиційною військово-морською доктриною.

Випадок космічної зброї та орбітальних ударів

Розвиваючи амбіції комітету, Перун представляє їхні пропозиції щодо ведення війни в космосі, які він визнає одними з найекстравагантніших у всій вправі. Найголовнішою серед них є ідея розробки системи кінетичного бомбардування, широко відомої як "жезли Божі", незважаючи на значні логістичні та фінансові труднощі, пов'язані з розгортанням такої зброї.

Перун окреслює концепцію орбітального кінетичного бомбардування: запуск щільних снарядів, наприклад, стрижнів з вольфраму у космос, а потім їхнє падіння на певні наземні цілі. Ця зброя використовує силу тяжіння для досягнення величезної кінетичної енергії під час повторного входу, теоретично здатної проникати крізь укріплені структури, такі як ракетні шахти, кораблі або ангар для літаків. На відміну від боєголовок, оснащених вибуховинами, ці стрижні досягають руйнівної сили виключно через удари на високій швидкості.

Перун пояснює, що хоча ця ідея не є зовсім новою, вона привернула увагу під час Холодної війни і продовжила існувати у військових дискусіях після цього. У звіті RAND за 2002 рік для ВПС США, під назвою Space Weapons Earth Wars, детально викладено потенційні переваги космічної зброї. Звіт виділив чотири ключові переваги: швидке глобальне досягання, швидкий час реакції, вимірюваний у хвилинах або годинах, складність захисту від ударів на високій швидкості, та здатність обходити звичайні протиракетні системи оборони.

Однак Перун стримує ці перспективи значними практичними викликами. Орбітальні кінетичні зброї вимагатимуть не лише значних фінансових витрат на запуск і технічну підтримку, а й великої мережі супутників для забезпечення глобального покриття. Більше того, ці системи будуть вразливими до атак з боку противників, що мають технології боротьби з супутниками, що ставить під сумнів їх довгострокову життєздатність. Навіть точні удари зіткнуться з обмеженнями, оскільки певні типи цілей, такі як злітно-посадкові смуги або глибоко закладені бункери, можуть залишитися неушкодженими.

Беручи до уваги ці технічні та логістичні перешкоди, Перун ставить під сумнів доцільність переслідування такої системи, але підкреслює її привабливість у контексті військових ігор. У сценаріях з обмеженим охопленням або конкретними цілями, такими як удари по окремих об'єктах у обмеженому театрі воєнних дій, система може забезпечити асиметричні переваги. Однак, продати цю концепцію як реалістичний або стабільно життєздатний елемент будь-якої загальної структури військових сил було б складно.

Зосереджуючись на прикладах, таких як історична радянська космічна станція Алмаз, ранні дослідження RAND і думкові експерименти часів Холодної війни, Перун розміщує пропозиції комітету у ширший контекст військових операцій у космосі. Проте він визнає, що реальні труднощі, пов'язані з витратами, технологічними можливостями, договірними обмеженнями та стратегічною життєздатністю, роблять цю концепцію досить спекулятивною. Попри це, він відзначає, що космічна зброя такого типу приваблює авантюрні уявлення членів комітету, які прагнуть футуристичних і вражаючих військових можливостей.

Переосмислення рекрутства через закупівлі (продовження)

Перун переходить до викликів та можливостей, пов’язаних з інтеграцією нестандартних елементів у стратегії рекрутства та утримання персоналу для військових сил Емутопії. Він пояснює, що абсурдність деяких пропозицій, наприклад включення розкішних автомобілів, таких як Lamborghini, у військовий рекрутинг, відображає загальний виклик залучення та утримання молоді на військовій службі. Хоча це може здатися смішним, ідея слугує нагадуванням про те, що інколи креативні стратегії можуть використовуватися для стимулювання інтересу та покращення сприйняття військової кар’єри. Він визнає, що такі ініціативи можуть мати цінність як засоби створення публічного резонансу, але застерігає, що з практичної та операційної точки зору вони можуть не вирішити глибші структурні проблеми.

Говорячи про утримання персоналу, Перун наголошує на більшій проблемі — балансуванні фінансових стимулів, можливостей кар’єрного зростання та особистого розвитку. Вартість заміни військового персоналу через плинність кадрів або погане рекрутство є значною, що потребує всебічного підходу до набору кадрів. Хоча видача ексклюзивних привілеїв може привернути увагу, він стверджує, що такі методи не обов’язково вписуються в основні імперативи оперативної спроможності або довгострокової стабільності.

Підсумкові думки щодо принципів дизайну збройних сил

На завершення Перун виділяє ключові уроки з вигаданого завдання проєктування абсурдної армії Емутопії. Він наголошує, що рішення щодо закупівель завжди мають бути узгоджені зі зрозумілою та послідовною оперативною стратегією, що охоплює всю армію. Без такого узгодження військові ризикують обирати спеціалізоване обладнання, яке виглядає вражаюче на папері, але виявляється неефективним при інтеграції у ширші збройні сили. Зброя не просто має відповідати переліку технічних характеристик; вона має сприяти досягненню оперативних цілей кожної складової армії.

Він підкреслює важливість чіткого розподілу між «вимогами», які є обов’язковими, та «бажаними», які часто є результатом «яскравих ідей», здатних порушити перебіг програми закупівель. Перун акцентує на ризиках занадто широких оперативних вимог або введення детальних специфікацій, які можуть ненавмисно обмежити креативність та інновації. Дотримуючись ясності та точності під час формування вимог, керівники забезпечують вибір обладнання, яке ефективно задовольняє потреби армії.

Ще один важливий урок, про який він говорить, стосується небезпеки «тунельного зору» під час закупівель. Окремі платформи, що здаються винятково технічно здатними, можуть зрештою не бути правильним вибором для всієї структури збройних сил. Наприклад, хоча значні інвестиції у великі, складні активи, такі як авіаносці або безпілотні підводні апарати (UUV), можуть здаватися виправданими окремо, такі рішення можуть призводити до дефіциту в інших критично важливих галузях, як-от недостатня кількість ескортів для збалансованого військово-морського флоту. За словами Перуна, розуміння альтернативних витрат і інтеграція систем у послідовну стратегію залишаються критичними та часто нехтуваними аспектами грамотного планування збройних сил.

Перун також підкреслює важливість адаптивного використання військових активів. Замість того, щоб відмовлятися від обладнання, що не відповідає початковому призначенню, або замінювати його, армії часто перепрофілювали платформи для ефективнішого використання. Він ілюструє це історичними прикладами, такими як Hawker Typhoon, що спочатку проектувався як винищувач, але згодом став успішним штурмовиком, або Messerschmitt 110, який, попри проблеми у своїй первісній ролі важкого денного винищувача, зміг себе добре зарекомендувати як нічний винищувач. Він наголошує, що рециклінг і адаптація існуючого обладнання можуть бути економічно вигіднішими та практичнішими, ніж розробка абсолютно нових систем. Це стосується як витрат, так і необхідної інфраструктури для навчання та обслуговування.

На завершення обговорення Перун зазначає ще одну ключову думку: важливість критичного нагляду під час масштабного процесу закупівель. Сам спосіб встановлення вимог може суттєво впливати на остаточний вибір, а процес може бути схильним до системної упередженості чи неефективності. З іронією він зазначає, що, можливо, передача рішень щодо закупівель інтернету – не найкраща ідея, з огляду на іноді ексцентричний характер колективних пропозицій. Проте він схвально відгукується про творче мислення, яке стоїть за багатьма з отриманих ним ідей, визнаючи їхню основну мету — покращити військові можливості.

Перун завершує подякою своїй аудиторії та учасникам дискусії, а також анонсує плани на майбутні випуски, які зосередяться на більш традиційних або серйозних темах. Він розмірковує над творчим і часом серйозним характером отриманих пропозицій, визнаючи їх можливу значимість для інших сценаріїв або майбутніх дискусій. Попри комічний тон вправи, він зазначає, що це висвітлило дійсно важливі уроки у плануванні збройних сил і розподілі ресурсів, що знаходяться на перетині розваг і змістовного аналізу.

Що було сказано і коли

Основні тези статті, а також час у запису, коли про це говорять. Кожен час нижче відкриє запис у відповідний момент.

• Перун пояснює концепцію гіпотетичної вправи з проєктування збройних сил, використовуючи вигадану країну Емутопію. 00:43.
• Емутопія описується як багата, багата ресурсами острівна країна з природними засобами стримування і стратегічним суперництвом із Ківілендом. 03:17.
• Учасники вправи включають військових професіоналів, консультантів приватного сектору, представників уряду та прихильників аналітичного центру, сфокусованого на військових дослідженнях. 00:43.
• Суперечливим номінантом на нову стандартну службову гвинтівку Емутопії є американська M7. 05:12.
• M7 — це сучасна бойова гвинтівка з високим тиском у камері та значною початковою швидкістю кулі. 05:18.
• M7 забезпечує більшу дальність і вогневу потужність, але її більший калібр обмежує кількість боєприпасу, які солдати можуть носити, не збільшуючи вагу. 06:19.
• Уроки з конфлікту в Україні свідчать, що надмірна вага може заважати мобільності піхоти під час тривалих операцій. 06:55.
• Поточні тенденції надають перевагу легкому спорядженню для піхоти. 06:55.
• Безпілотні наземні транспортні засоби (UGV) дедалі більше використовуються для логістики та підтримки фронтових бойових операцій. 08:08.
• Майбутні UGV можуть включати кращий захист, що створює раціональність для важчих гвинтівок, здатних пробивати броню роботів. 08:52.
• Пропозиції щодо закупівлі танків включали російський Т-14 Армата. 10:19.
• Початкова роль Т-14 Армата як революційної конструкції згодом була затьмарена перевищенням витрат і стратегічними пріоритетами. 10:47.
• Легші альтернативи традиційній бронетехніці, такі як технічки, були запропоновані із посиланням на їх використання в Україні для запуску керованих ракет і перевезення систем ППО. 15:11.
• Комітет запропонував придбати 100 Lamborghini для військової розвідки. 15:55.
• Перун досліджує цінність нестандартних військових ресурсів, таких як розкішні автомобілі, у рекрутингу та утриманні кадрів. 16:54.
• Пропозиції щодо космічної війни включали систему кінетичного бомбардування, відому як «жезли Божі». 35:10.
• Орбітальна кінетична зброя запускає щільні проникаючі снаряди у космос та повертає їх на Землю, забезпечуючи величезну кінетичну енергію при повторному вході. 36:20.
• Серед переваг космічної зброї зазначені швидке глобальне досягнення, швидкий час реакції та складність оборони від ударів на високій швидкості. 44:10.
• Виклики, пов’язані з розгортанням орбітальних систем, включають фінансові витрати, вразливість до технологій боротьби з супутниками та обмежене глобальне покриття. 40:49.
• Приклади, такі як радянська космічна станція Алмаз і проєкти часів Холодної війни, використовуються для розуміння концепцій космічної війни. 35:54.
• Військово-морські пропозиції включали два авіаносці класу Queen Elizabeth. 23:48.
• Мультінаціональний «спільний» флот авіаносців у партнерстві з Канадою та Великою Британією. 24:34.
• Комітет запропонував оснастити Емутопію лінкорами, обладнаними сучасними технологіями. 27:27.
• Запропоновані дизайни лінкорів включали лазери, палуби для польотів, системи вертикального запуску та засоби, натхненні радянськими авіаційними крейсерами. 27:43.
• Перун порівнює високоякісні військово-морські можливості з можливим нехтуванням середнього рівня активів, таких як фрегати та патрульні катери. 32:45.
• Приклади, такі як Hawker Typhoon і Messerschmitt 110, демонструють, як перепрофілювання існуючого обладнання може підвищити його економічну ефективність. 58:21.
• Перун наголошує на важливості чітко визначених вимог і уникненні занадто широких оперативних специфікацій у процесах закупівель. 56:09.
• Він застерігає від «тунельного зору» під час закупівель, коли пріоритетність однієї платформи призводить до дисбалансу всієї структури збройних сил. 57:28.
• Креативні пропозиції для армії Емутопії висвітлюють уроки у проєктуванні збройних сил та розподілі ресурсів. 03:40.