У рамках Кубка Саллівана: сучасні навчання з артилерійської стрільби з танків та оцінка екіпажів

Кубок Саллівана збирає екіпажі бронетехніки армії США, підрозділів Національної гвардії та міжнародних союзників для участі в суворих і багатогранних змаганнях, що проводяться кожні два роки у Форт-Бенінгу. За словами ветерана бронетанкових військ Ніколаса Морану, мета заходу — виявити найкращий танковий екіпаж через серію випробувань, які перевіряють фізичну витривалість, технічну майстерність та командну роботу. Спочатку подія тривала три дні, однак сьогодні вона розширилася до восьми чи дев'яти днів інтенсивної роботи. Учасниками цього року стали команди з Польщі та Великої Британії у категорії танкових змагань, а Ірландія брала участь у категорії бойових машин піхоти Bradley. Така міжнародна участь підкреслює важливість заходу не лише як змагання, але й як навчальний досвід для міжнаціональної військової співпраці.

Моран зазначає, що деякі американські команди, такі як 11-й бронекавалерійський полк (ACR), цього року були відсутні через оперативні зобов'язання, а деякі екіпажі прибули на змагання одразу після розгортання. У той час іноземні команди або проводили значну підготовку до заходу, або проходили багатотижневе навчання на місці, щоб адаптуватися до американських стандартів. Польська команда мала обмежений досвід експлуатації танків M1 Abrams, оскільки вони тільки недавно перейшли на цю платформу, тоді як ірландці змагалися на Bradley через відсутність досвіду використання гусеничної техніки та унезалежнення від завищених вимог.

Оцінка на основі фізичної підготовки

Фізична витривалість відіграє суттєву роль у Кубку Саллівана, що є типовим для змагань армії США. Моран описує тест на фізичну підготовленість як інтенсивний початок заходу, який включає спринти, завдання на перенесення ваги та додаткові фізичні випробування, які закінчуються ще одним забігом. Незважаючи на те, що тести на фізичну підготовку можуть здатися виснажливими, вони спрямовані на розбудову стійкості та оцінку командної роботи серед членів екіпажу.

Різниця в кількості членів екіпажу між транспортними засобами — чотири для танків і три для Bradley — відображається у відповідних фізичних вимогах. Наприклад, вага 120-міліметрового снаряду, який повинні переносити члени бронетанкових екіпажів, була адаптована для команд Bradley з огляду на їх менший склад. За словами Морану, передача ваги між членами екіпажу є звичайною практикою, адже завдання має бути виконане всією командою, а не лише завантаженням одного окремого учасника.

Британська команда, що представляла Королівських уланів, мала невелику перевагу, оскільки нещодавно отримала танки Challenger 3, які використовують боєприпаси стандарту НАТО — 120 мм, подібні до американських танків. Моран жартівливо зауважив про деякі неортодоксальні техніки підняття вантажів серед учасників, відзначивши їхню наполегливість, попри відхилення від ідеальних методів роботи з вагою. Він також зазначив виснажливий характер цих тестів, наголошуючи, що учасники часто падали від втоми наприкінці завдань. Хоча Моран визнає важливість фізичної підготовки для роботи на бронетехніці, він має сумніви щодо наголошення на грубій силі більше, ніж на безпосередньо прикладних навичках, таких як навігація або передовий рівень водіння.

Моран відзначає, що, незважаючи на виступи під значним фізичним напруженням, учасники зберігали товариськість та гарний настрій. Одним із яскравих прикладів стала ірландська команда, яка активно підтримувала один одного під час цих змагань — саме така поведінка, можливо, сприяла їхній перемозі у категорії Bradley. Моран також ділиться порадами, які він дав ірландській команді перед змаганнями, підкреслюючи важливість вибору фізично підготовлених членів екіпажу.

Тактичні вправи та навчання зі стрільби

Тактичні та стрілецькі випробування на Кубку Саллівана відіграють важливу роль у відборі найкращих бронетанкових екіпажів і помітно вирізняються своєю орієнтацією на адаптивність. Моран розповідає, що тактичні вправи включають сценарії без заздалегідь визначених рішень. Це змушує команди покладатися на винахідливість і навчання для вирішення складних проблем. Хоча він схвалює акцент на вирішенні проблем, Моран наголошує на труднощах у кількісній оцінці тактичних вправ, оскільки часто немає чітких і «правильних» відповідей.

Значним технологічним компонентом заходу є перевірка точності стрільби, яку Моран описує як процес калібрування гармати. Сержант-майор Бін пояснює, що перед початком змагань екіпажі проводять процес первинного наведення каналу ствола, щоб вирівняти приціли танка з гарматою. Це забезпечує правильне калібрування їх систем управління стрільбою для ураження заданих цілей. Первинне наведення зводиться до вирівнювання гарматного ствола танка з його системою прицілювання, але підтвердження точності стрільби, яке називається "L fasting", є необхідним для точного налаштування систем керування вогнем, що враховують складні фактори, такі як боковий вітер, вирівнювання ствола та атмосферний тиск.

Сержант-майор Бін детально описує процес L fasting для танків Abrams, який проводився на дальності 1,500 метрів під час цього заходу через обмеження полігонів, хоча нові стандарти вимагають тестування на відстані 1,600 метрів. Використовуючи ціль, названу "панель ST5" (коло з перехрещеними лініями), екіпажі повинні показати, що один із їхніх перших пострілів влучає в межі кола. Якщо постріли виходять за допустимі межі, команда перевірки перевіряє процедури екіпажу, водночас інспектуючи танк на наявність технічних чи системних помилок. За необхідності проводиться спеціалізоване обслуговування, як-от рекалібрування балістичного комп’ютера танка, щоб врахувати характерні особливості платформи, такі як зношення чи незначні виробничі відмінності.

Моран акцентує увагу на практичній цінності цих навчань для забезпечення точності та отримання уявлення про механічну надійність. Це — критичний навик, враховуючи вимоги реального бронетанкового бою. Він зазначає різні рівні знайомства міжнародних команд із американським обладнанням і стандартами. Наприклад, поляки, хоча й відносно нові користувачі платформи Abrams, вразили під час стрільби з пістолета, демонструючи їхню здатність адаптуватися під тиском.

Зі зміною етапів змагань Моран виділив такі сегменти, як стрільба під стресом і навчання з евакуації постраждалих. Однак він висловив критику на рахунок сучасних ітерацій Кубка Саллівана за спрощення цих завдань, зазначаючи відсутність компонентів лікування і оцінки медичної допомоги, які раніше були включені. Тим не менш, ці сценарії дозволили командам продемонструвати свою здатність швидко реагувати та керувати імітованими бойовими умовами.

Події дня завершилися вправою "Спринт-Тягни-Неси", яку Моран назвав виснажливим "моментом особистого самозаглиблення". Після виконання етапу фізичного навантаження учасники переходять до попадання в падаючі пластини — невеликі, але складні мішені — в умовах фізичної втоми. Зазначаючи відносну тишу під час заходу, Моран визнав сувору реальність таких змагань, де учасники можуть сприймати фізичні страждання як момент для роздумів.

Міжнародна співпраця та адаптація тренувань

За словами лейтенанта Карла Міда, командира команди Першої броньованої кавалерійської ескадри, іноземні команди, які брали участь у Кубку Саллівана, зіткнулися з серйозним викликом адаптації до американських стандартів стрільби та тактики. Мід пояснив, що хоча команди не очікувалося прибувати як експерти з експлуатації бойової машини Bradley (BFV), вони проходили ретельне навчання для усунення прогалин. Це включало тренування з технічного обслуговування і водіння, а також практичні тренування з стрільби та вправи на тренажерах. Важливо, що ці етапи навчання забезпечували проходження командам кваліфікаційних бар’єрів перед переходом до бойових стрільб.

Мід підкреслив, що, хоча платформа BFV була новою для його команди, переносимість певних перевірок з обслуговування та стрільби з їхніх рідних систем була перевагою. Незважаючи на відмінності платформ і систем управління вогнем, основні принципи бронетанкових операцій залишалися сталими. Він зазначив, що їхній попередній досвід кваліфікував їх для швидкого вивчення та адаптації до американських систем. Ця готовність є критичною, оскільки, як зауважив Мід, змагання Кубка Саллівана суворо дотримується американських стандартів, що означало, що всі учасники мали відповідати єдиному рівню компетентності в використанні американських систем і протоколів.

Мід визнав, що адаптація до стандартів армії США спочатку була складним процесом. Наприклад, перехід від стаціонарних мішеней до спливаючих і рухомих мішеней був складним через відмінності з їхніми тренувальними програмами вдома, де вони зазвичай використовують статичні цілі, такі як контейнери. Тим не менш, він і його екіпаж вважали цей досвід дуже корисним. Він поділився, що одним з ключових висновків було освоєння нових технік видачі команд управління стрільбою та розуміння їхньої прямоти і ефективності. Мід висловив сильну впевненість, що застосування цих уроків після повернення до їхніх рідних навчальних програм може посилити їхню оперативну дієздатність, модернізувати їхні практики та поліпшити загальну ефективність.

Розмірковуючи про машину Bradley, Мід описав її як надзвичайно потужну "машину-звіра", що своєю продуктивністю та конструкцією вразила його екіпаж. Він підкреслив її надійність, зазначивши, що система озброєння та башта BFV були як довговічні, так і точні. Ці характеристики наголошували на важливості міцних команд з технічного обслуговування для забезпечення оперативної готовності, що стало критично важливим аспектом змагань.

Мід також підкреслив, як участь у Кубку Саллівана слугувала безцінною можливістю для міжнародного обміну знаннями. Спостерігаючи за процедурами та обладнанням армії США і переживаючи їх на власному досвіді, такі команди, як його, могли визначити найкращі практики, щоб інтегрувати їх у свої власні програми тренувань. Загалом він розглядав цей захід як важливий крок у напрямку посилення взаємодії та оперативної узгодженості з обладнанням та методологіями, стандартизованими НАТО.

Проблеми технічного обслуговування та шляхи їх вирішення

Смуги для технічного обслуговування були важливою складовою Кубка Саллівана, акцентуючи увагу на практичних навичках, які відповідають реальним бойовим сценаріям. Ніколас Моран зазначив, що ці завдання були розроблені частково у Форт-Бліссом Першою бронетанковою дивізією для перевірки компетентності танкових екіпажів у питаннях технічного обслуговування в умовах тиску часу. Екіпажі оцінювалися за здатністю виконувати строго визначені завдання відповідно до технічних посібників (TM), такі як підготовка танка до буксирування або запуск іншої машини за допомогою кабелів-слейвів.

Моран пояснив, що завдання вимагали суворого дотримання TM, навіть до адміністративної підготовки перед входом на смуги. Учасники переглядали посібник, організовували свої інструменти й розробляли стратегії для виконання завдань, які варіювалися від простих послідовностей до більш фізично і ментально вимогливих викликів. Прикладами можна назвати підготовку танка M1A2 Abrams до евакуації з використанням буксирувальних брусів і буксирувальних кабелів, а також приведення бойової машини піхоти (БМП) Bradley у робочий стан шляхом методу старту від зовнішнього джерела.

Однією з більш інтенсивних станцій було завдання замінити пошкоджену накладку сліду. Екіпажі повинні були точно виконувати послідовність кроків, щоб зняти натягнення, замінити несправні компоненти й правильно встановити деталі назад. Завдання включало розпускання болтів і кінцевих конекторів, використання ланцюга підтримки сліду й гідравлічних інструментів, таких як інструмент витягу кінцевих конекторів, а також затягування й закріплення сліду після заміни. Вправа, обмежена 45 хвилинами, вимагала балансу швидкості, координації та технічної точності.

Моран зазначив, що ці впроваджувані вправи з технічного обслуговування поки що не є офіційною частиною встановленої доктрини, але очікується, що вони набудуть більше формального визнання у майбутньому. Він наголосив, як ефективні інструменти та ретельна підготовка можуть значно оптимізувати ці завдання у польових умовах. Наприклад, ударний ключ, підключений до зовнішніх портів живлення танка, забезпечує необхідну ефективність під час ремонту треку.

У підсумку, увага до вирішення реальних проблем бронетанкових операцій — від встановлення відхилювача вихлопу до проведення важких операцій з евакуації — зробила смуги для технічного обслуговування однією з найвимогливіших та навчальних фаз Кубка Саллівана. Завдяки точному дотриманню стандартизованих посібників та роботі у напружених часових рамках, учасники не тільки покращили свої механічні навички, але й зміцнили важливий взаємозв'язок командної роботи і точності під тиском.

Як підсумував Моран, ці завдання з технічного обслуговування вимагають твердого розуміння процедур, механічної майстерності й здатності працювати узгоджено як команда в умовах жорстких часових обмежень. Це відображає реальні виклики, з якими стикаються екіпажі у зоні активних бойових дій.

Розуміння і результати Кубка Саллівана

Ніколас Моран детально пояснює процес заміни сліду танка, підкреслюючи фізичні навантаження та точність, необхідні для виконання завдання у відведені 45 хвилин. Він описує, як члени екіпажу використовують такі інструменти, як гідравлічні опори та домкрати для сліду для демонтажу й повторного приєднання компонентів сліду. Процес передбачає роз'єднання й зламання болтів, видалення пошкоджених блоків сліду та вирівнювання й закріплення нових сегментів за допомогою домкратів для сліду. Моран наголошує на важливості співпраці та навичок для виконання цих кроків в рамках суворих часових обмежень. Він зазначає, що деякі команди, зокрема польська команда, демонстрували надзвичайну швидкість і координацію, виконуючи завдання значно швидше від встановленого часу.

Під час змагань команди мали можливість демонструвати свою ефективність у реальному часі, а глядачі часто порівнювали атмосферу із змаганнями високошвидкісних піт-команд у автоспорті. Моран наголошує, що здатність команд діяти узгоджено і адаптувати свій підхід під тиском відображає реальні вимоги до обслуговування під час бойових операцій.

Роздуми з міжнародної перспективи

Під час інтерв’ю з членом ірландської танкової команди військовослужбовець підкреслив унікальну можливість, яку надало участь у Кубку Саллівана. Традиційно експлуатуючи танки Challenger 2, ірландська команда тренувалася на танках M1A2 Abrams, щоб взяти участь в американському змаганні. Гість зазначив, що це було частиною ширшої ініціативи модернізації їхньої армії, яка мала на меті узгодження практик із стандартами взаємодії НАТО. Він висловив ентузіазм щодо отриманого досвіду, який дозволив команді спостерігати й застосовувати нові техніки, а також зміцнювати їхню майстерність у роботі з непривичними системами.

Ірландський екіпаж обрав підхід, який ставив акцент на репрезентативності, відбираючи стандартних членів ескадрону для своєї команди, а не проводячи спеціальні відбіркові заходи. Вони прагнули показати можливості типового екіпажу танка британської армії, демонструючи загальну готовність, а не лише підкреслюючи індивідуальну майстерність. Спікер повідомив, що екіпаж почав тренування за п’ять тижнів до змагання, концентруючись на вивченні американських процедур для танків, термінології та методів координації екіпажу. Це включало інтенсивне вивчення понад 200 питань щодо техніки та доктрин, а також активне тренування на симуляторах.

Командир ірландського танку розповів, що серед основних переваг танків Abrams є їх легкість у використанні, незалежний тепловий приціл командира та система CROWS (Common Remotely Operated Weapon Station), яка надає командирам безпрецедентний контроль над підтримуючими знаряддями, одночасно забезпечуючи можливість уражати інші цілі. Незважаючи на жарт про відсутність чайника на борту, європейської розкоші танків Challenger 2, він висловив повагу до можливостей Abrams і наголосив на важливості тренування та пристосування до техніки партнерів по НАТО.

Гість також обговорив виклики адаптації до американських протоколів, особливо детального стилю комунікації, використовуваного американськими силами. Адаптація їхнього підходу відповідно до американських стандартів вимагала від ірландської команди відмовитися від звичних тактичних термінів і методів на користь стандартизованих американських практик. Хоча це було спочатку складним, детальні команди стали корисними для зменшення помилок екіпажів, які пристосовувалися до нової платформи та процедур. На завершення він висловив думку, що цей досвід, ймовірно, допоможе їхньому батальйону перейти до Challenger 3, який матиме оновлення для узгодження зі стандартами НАТО в найближчі роки.

Крім того, член екіпажу поділився враженнями від фізичного тестування, визнаючи, що недостатня чіткість у початковому брифінгу зробила вправи більш складними. Незважаючи на це, команда показала чудові результати, здобувши друге місце в тесті на фізичну витривалість і успішно адаптувавшись до інших фаз змагань, таких як доктринальні завдання, виклики з ідентифікації техніки та стрілецькі вправи. Він повідомив, що погодні умови спочатку були на їхню користь, але пізніше стали фактором впливу на ефективність, демонструючи адаптивність команд до різноманітних умов.

Спостереження за тактичними та стрілецькими корективами

Фізичні та доктринальні аспекти Кубка Саллівана були протиставлені стрілецьким вправам, які ірландські учасники описували як головну причину участі в змаганні. У цих вправах використовувались стандарти координації американських екіпажів, що вимагало від неамериканських команд відкласти їхні звичні методи й зосередитися на освоєнні американських практик для проходження тестів. Учасник визнав складність відходу від багаторічно закладених процедур, але похвалив чіткість американської системи, зазначивши, що впорядкована термінологія та структуровані комунікаційні протоколи сприяють точності, особливо у випадках операцій на незнайомих платформах.

Член британської команди також відзначив, як навчання, орієнтоване на змагання, удосконалило їхні стрілецькі техніки. Він зазначив, що їхні підготовка і успіх на «американському еквіваленті тесту Таблиця Шість» підкреслили сумісність їхніх існуючих навичок із новою системою, хоча для повної інтеграції з іноземними головними бойовими танками (ГБТ) знадобилися додаткові компетенції. Інтенсивне навчання у змагальному середовищі підвищило їхню готовність до майбутнього введення Challenger 3 у їхньому домашньому батальйоні.

Член британської команди також відзначив, як навчання, орієнтоване на змагання, вдосконалило їхні стрілецькі техніки. Він зазначив, що їхня підготовка і успіх на "американському еквіваленті тесту Таблиця Шість" підкреслили сумісність їхніх існуючих навичок із новою системою, хоча для повної інтеграції з іноземними головними бойовими танками (ГБТ) знадобилися додаткові компетенції. Інтенсивне навчання у змагальному середовищі підвищило їхню готовність до майбутнього введення Challenger 3 у їхньому домашньому батальйоні.

Моран завершує сегмент похвалою взаємним навчальним можливостям, які забезпечують такі багатонаціональні змагання. Він підкреслює цінність спільних навчань, які готують країни-учасниці до безперешкодної інтеграції в межах стандартів НАТО. Команди отримують не лише покращені механічні та стрілецькі навички, але й глибше розуміння міжкультурних військових рамок, що дозволяє більш ефективно співпрацювати у майбутніх спільних операціях.

Що було сказано і коли

Тези статті та моменти запису, в яких про них говорилось. Усе нижче було сказано Ніколасом Мораном. Кожен час відкриває запис у цей момент.

• Кубок Саллівана проводиться кожні два роки у Форт-Бенінгу. 01:20.
• Кубок Саллівана організовано для визначення найкращого бронетанкового екіпажу через випробування, які тестують фізичну витривалість, технічну майстерність та командну роботу. 01:51.
• Змагання розширилися з триденної події до восьми чи дев’яти днів. 02:40.
• У Кубку Саллівана беруть участь міжнародні команди: команди з Польщі та Великої Британії змагаються у категорії танків, а Ірландія — у категорії бойових машин піхоти Bradley. 01:51.
• Деякі американські команди, такі як 11-й бронекавалерійський полк, цього року були відсутні через оперативні зобов’язання. 03:00.
• Команди з Польщі мали обмежений досвід експлуатації танків M1 Abrams, оскільки вони недавно перейшли на цю платформу. 04:07.
• Ірландія брала участь у категорії Bradley через відсутність досвіду використання гусеничної техніки. 13:59.
• Тест фізичної підготовки в Кубку Саллівана включає спринти, завдання на перенесення ваги та інші випробування, що завершуються фінальним забігом. 04:16.
• Вимоги до тесту фізичної підготовки адаптовані до різних розмірів екіпажів танків і Bradley. 04:45.
• Британські екіпажі нещодавно отримали танки Challenger 3, які використовують боєприпаси стандарту НАТО — 120 мм, подібні до американських танків. 05:31.
• Передача ваги між членами екіпажів під час фізичних тестів є поширеною практикою для виконання завдання командою. 04:45.
• Ніколас Моран зазначає, що фізичні завдання часто призводять до моментів втоми та самозаглиблення учасників. 26:19.
• Ніколас Моран поділився порадами з ірландською командою про важливість вибору фізично підготовлених членів екіпажу. 06:53.
• Тактичні вправи — це сценарії без заздалегідь визначених рішень. 08:54.
• Перевірка точності стрільби та первинне наведення каналу ствола перед стрільбою. 32:34.
• Перевірка точності стрільби проводилась на відстані 1,500 метрів через обмеження полігону, хоча нові стандарти передбачають тестування на 1,600 метрів. 33:18.
• Польська команда продемонструвала адаптивність під час компонента стрільби з пістолета, незважаючи на новизну платформ Abrams. 18:37.
• Ніколас Моран критикує сучасні ітерації Кубка Саллівана за спрощення вправ з евакуації постраждалих і вилучення компонентів лікування й оцінки медичної допомоги, які були включені раніше. 20:01.
• Вправа "Спринт-Тягни-Неси" описана Ніколасом Мораном як перехід між фізичним навантаженням і потраплянням у падаючі пластини. 29:33.
• Іноземні команди зіткнулися з викликами адаптації до стандартів американської стрільби й тактики. 39:07.
• Компетентні бар’єри забезпечували проходження командами тренувань з технічного обслуговування, водіння й стрільби перед переходом до бойових стрільб. 39:07.
• Перехід до спливаючих і рухомих мішеней контрастував із тренуванням іноземних команд, які зазвичай використовували статичні цілі. 42:26.
• Лейтенант Карл Мід висвітлює Bradley як довговічну й точну машину, демонструючи важливість міцних команд з технічного обслуговування. 41:44.
• Кубок Саллівана дав міжнародним командам, таким як екіпаж Міда, змогу спостерігати процедури армії США, отримуючи уявлення для зміцнення тренувань на батьківщині. 14:33.
• Смуги для технічного обслуговування включали завдання, як-от підготовка танка до буксирування або запуск Bradley за допомогою кабелів-слейвів в умовах жорстких часових обмежень. 47:53.
• Смуги для технічного обслуговування були розроблені для перевірки компетенції екіпажів танків у умовах тиску часу. 47:29.
• Завдання включали ослаблення болтів і конекторів, використання опорних ланцюгів для сліду і гідравлічних інструментів, а також правильне встановлення запчастин. 50:30.
• Ніколас Моран зазначає, що інструменти, як-от ударний ключ, можуть значно оптимізувати ремонт сліду. 59:16.
• Процес заміни сліду танка вимагав точності й командної роботи, обмеженого часовим інтервалом у 45 хвилин. 1:00:18.
• Ірландська команда тренувалася на M1A2 Abrams у рамках модернізації їхніх практик для узгодження зі стандартами взаємодії НАТО з планами на впровадження Challenger 3. 1:05:47.